Julia Malanuk: "В готелі так мало гостей і така велика територія, що..."

Julia Malanuk в facebook:

В готелі так мало гостей і така велика територія, що іноді здається, що тут лише ми та персонал. До речі, це єдині люди, з ким тут є бажання спілкуватися. І от був такий момент, коли раптом взагалі нікого. Я пливу в басейні, перевертаюсь на спину і дивлюсь в небо. Сонце, хмарки, повітряний змій і, щоб повністю мене добити, по діагоналі летить красивий здоровезний літак, виблискуючи в сонячних променях. Мої вуха занурені у воду, тому я не чую сторонніх звуків. Глибока повіль ... на тиша і лише моє дихання та сплески крапель. Звуки, що спотворились під товщею води. Кадр з фільму Сорентіні, не менше. І не зрозуміло, чи це літак з хмарами пливуть, чи це я лечу. Чи може я вже зовсім розчинилася, перетворившись на дихання в повільній тиші... І я згадала схоже відчуття, коли років 25 тому, на Федотовій косі Азовського моря, слухаючи хвилі вперемішку з Dire Straits, я була ж така щаслива й вільна. Смішно, але стрибаючи в велетенських хвилях океану, я часто згадую саме ті азовські хвилі, хоч після них були й атлантичні, й середземноморські, північні та води різних каналів. І ось зараз, я складаю ще один спогад собі до скриньки чудових вражень та відчуття повної свободи. Де вже лежить память про минулорічну дорогу десь між селами під Вінницею, по якій я крокувала під хмарним небом назустріч вітру. З корівками та трояндами при парканах. Тому що не так вже й важливо, що в тебе під ногами- запилена дорога чи блакитні хвилі. Важливо, чи вмієш ти це помічати і насолоджуватись тим, що дає тобі Всесвіт. Бо все в тебе всередині, все в твоїй голові. І свобода, і вітер, і дорога, і Всесвіт. 2016 Об этом сообщает puls-gazeta.in.ua со ссылкой на СМИ.



Julia Malanuk


ТОП новости

Вход

Меню пользователя